Поради батькам

 

Школа в умовах війни. Поради психолога батькам та вчителям

 

Школа в умовах війни

 

1 Вересня: головні дилеми

Прийдешній навчальний рік відрізнятиметься від попередніх. А їх, до слова, звичайними теж назвати важко – через пандемію коронавірусу. Вона внесла значні корективи у навчальний процес. Проте повномасштабна війна вимагає кардинальніших рішень. На цей раз батькам доводиться самим визначатися із формою навчання, ретельно зважуючи всі ризики. Дітям, які на власні очі бачили бойові дії або ж стикнулись із втратою близьких, сідати за парти із таким бекграундом дуже складно. Вчителям доведеться виконувати роль не лише педагогів, а й психологів. Відтепер школа, як ніколи раніше, відповідальна за дитячу безпеку.

 

Очне навчання

 Більшість шкіл готується до очної форми навчання. І тут може бути багато моментів, які і батьки, і адміністрація шкіл мають врахувати. На першому місці має бути безпека дитини. Завжди, коли у мене питають, чи відпускати дитину на очну форму навчання, чи ні, треба враховувати, по-перше, умови, у яких перебуватиме дитина. У школі, де вчиться мій син, нам у чат надсилають фото бомбосховища. Якщо дитина вперше піде до цієї школи, її батьки мали б подивитися на це приміщення, аби розуміти, в яких умовах перебуватиме її син чи донька. Це полегшило б можливість вибору: чи йти до школи, чи лишатися вдома.По-друге, слід врахувати стан, власне, дитини: як вона реагує на сирени, чи не боятиметься йти до того шкільного бомбосховища, чи не буде вона від того у струпорі, чи немає у неї клаустрофобії, чи не намагатиметься вона втекти.

Учні і укриття

Було б чудово провести з учнями репетицію ситуації, коли треба спускатися у бомбосховище, відпрацювати якісь алгоритми дій ще до того, як така ситуація настане. В ідеалі це має бути навчальна тривога, під час якої діти бачать, що відбуватиметься, кого треба слухати, що варто робити, а що не варто. Адже дитина, приміром, може розгубитися і почати телефонувати батькам. Батьки ж мають заздалегідь сказати дитині, що у цій ситуації за неї відповідає конкретний вчитель і саме до його інструкцій ти дослухаєшся.  Делегувати відповідальність вчителю в очах дитини дуже важливо.

Так, може статися ситуація, коли дитина не хоче йти, і вчитель має розуміти, як діяти. Приміром, дати можливість дитині зателефонувати батькам і запитати, що робити. Інколи під керівництвом мами дитина може зробити те, що відмовляться робити під керівництвом вчителя. Оскільки на вирішення ситуації у вчителя є лічені хвилини, він не має губитися. До слова, бувають ситуації, коли треба наполягти на тому, щоб дитина зробила те, що їй кажуть, задля її безпеки. А потім уже заспокоїти.

Загалом, якщо батьки розуміють, що їхня дитина може відмовитися спускатися до укриття, то краще все ж таки лишити її вдома на «дистанційці».

На мою суб’єктивну думку, з точки зору безпеки, краще піти до школи, бо там вона гарантовано спуститься в укриття. Бо, скажімо, якщо підліток лишиться сам вдома, то не факт що він піде, особливо якщо в будинку не передбачено укриття і треба ще кудись іти.

Познайомитися

В ідеалі перед початком навчання вчитель має познайомитися з усіма дітьми, якщо бачить їх уперше, чи з новенькими – якщо такі приходять. Зараз це особливо важливо. На мою думку, це обов’язок класного керівника – знати,  чи не загинув у дитини хтось із родичів, що взагалі дитина пережила. Це інформація не для розповсюдження у школі, а для розуміння вчителем, як може вплинути на стан дитини та чи інша подія.

Звісно, вчитель має познайомити дітей. Важливо, щоб новенький намагався влитися у колектив, не лишався осторонь. Дитина має розказати про себе те, що вважатиме за потрібне. Наголошу: якщо вона десь трошки фантазує, щось вигадує, і вчитель це бачить, за теперішніх обставин на це не потрібно звертати увагу, робити зауваження.

Як розмовляти з дітьми про війну

Уникнути розмов про війну вчителям не вдасться. Діти самі «розкручуватимуть» їх на такі розмови. Дуже важливо дотримуватися кількох правил:

1. Ми не маємо обговорювати якісь деталі. Це має бути розмова (загально) інформативна: ми повинні пояснити, що сталася певна подія (приміром, обстріл потягу), можемо сказати про своє ставлення до неї і послухати ставлення дітей до неї.
2. Ми не маємо дуже заглиблюватися у почуття щодо цієї події, оскільки дитина може глибоко переживати і не зможе навчатися.
3. Нехтувати такими розмовами не можна – це може посилити тривогу дітей.

Якщо в клас  прийде дитина із травматичним досвідом

Будь-яка здорова людина має власні механізми психологічного захисту, і діти дуже непогано ними користуються. Іноді те, що переживаємо ми, коли дізнаємося від дитини про щось, може бути для нас більшим тригером, ніж для дитини. Це один момент. Часто трапляється, що дитина вже змогла пережити щось страшне, що з нею трапилося і знаходиться у стабільному стані, і якщо глибоко колупатися в якомусь травматичному досвіді дитини , можна спричинити ще більше болю, ніж дитина вже пережила. Тож якщо батьки бачать, що допомога потрібна, чи сама дитина звертається за нею, її треба надати. Якщо ж ні, то можна просто не чіпати і не порушувати стабільний стан.

У дітей можуть проявлятися у поведінці несподівані негативні риси. У такому випадку вчителям не слід карати учня, натомість потрібно повідомити батьків. Бо може бути, що, скажімо, дитина, яка якийсь час голодувала у підвалі, почала брати чужу їжу. За таке карати не потрібно, тут краще звернутися до фахівців по допомогу.

Окремо наголошу: конфіденційність важлива. Є речі, які дитина не хоче розповідати на загал, і до цього треба виявляти повагу.

Частина дітей, які підуть у школу 1 вересня, добре знають, що таке життя у підвалі. Педагогам слід враховувати такий досвід

Мовне питання

Що робити, якщо новачок прийшов до класу, і у решти дітей з ним починається конфлікт через мовне питання? Наприклад, діти зі Східної України евакуювалися до Західної.

Треба розуміти, що людина, яка поїхала не закордон, а лишилась в Україні, має намагатися бути українцем. Якщо ми допоможемо це зробити, їй буде легше. Чудовий варіант – призначити їй мовного помічника, але це має бути хтось із учнів – тобто рівний. Якщо це організувати у напівігровій формі, буде чудовий досвід. До слова, такий патронат може стати і основою для дружби.

Окрема проблема – можливість конфліктів через мовне питання у батьківських чатах. У такому випадку я пропоную чітко виписати правила спілкування у чаті та призначити модератора – скажімо, когось із батьківського комітету. Правила завжди потрібні, вони дають загальне розуміння того, що робити можна, а чого – ні. Щодо мовного питання просто у правилах можна прописати, скажімо, таке: «У чаті ми сплікуємося українською мовою, але толерантно ставимося до тих, кому поки що важко це робити і хто ще вивчає мову».

Екстернат

Є опція дистанційного навчання для дітей, які перебувають за кордоном, в українських школах. Існують країни – наприклад, Німеччина, де діти повинні відвідувати школу: немає значення, чи є вони громадянами країни, чи тимчасово переміщеними особами. Часто буває, що діти навчаються у такій школі, а потім ще дистанційно в українській школі, бо, наприклад, хочуть вивчати українську мову чи історію. Як правило, у таких випадках «дистанційка» переноситься а другу половину дня. Результатом може стати перенавантаження дитини. Якщо вона дуже втомлюється, навчання треба відрегулювати. «Тягнути» дві школи дуже важко, якщо не розвантажити трохи такого учня, може настати певне вигорання. Інколи діти абсолютно нормально це переносять.

Крім того, з дитиною потрібно розмовляти про важливість вивчення історії країни, де вона перебуває, її мови. Це і цікаво, і загалом сприятиме асиміляції, а отже, полегшенню перебування у цій країні. Адже невідомо, коли війна закінчиться і з’явиться можливість повернутися додому. Тим більше це важливо, якщо родина ухвалила рішення лишитися жити там. До слова, часто трапляється, у тих родинах, які вирішили не повертатися в Україну, патріотично налаштовані підлітки, які хочуть додому, на знак протесту ігнорують якісь речі. Слід просто доносити, що знання культури іншої країни не буде зайвим.

Дистанційне навчання

Загальні рекомендації

1. Найголовніші критерії під час вибору форми навчання – психологічний стан дитини та її безпека.
2. Для того, аби полегшити процес онлайн-навчання, батькам слід запровадити чіткі правила.
3. Забезпечення фізичної активності. Нині діти і так безкінечно сидять у гаджетах, а тут ще  й навчання відбувається перед монітором.

Очна чи дистанційна форма навчання? Орієнтуватися варто на психологічний стан дитини

Активність на уроці

Часто батькам здається, що їхня дитина недостатньо активна під час онлайн-уроків. Зауважу: потреба у високій активності дитини на уроці часто є суто батьківською. Не знаю, наскільки це потрібно дитині і навіть вчителеві, бо зависока активність може і шкодити. Так, слід проводити вчителеві певні перевірки, аби з’ясувати, чи отримала та засвоїла дитина якийсь обсяг нової інформації. Все інше, як на мене, зараз неактуальне. Головне для дитини – психологічний спокій і просто забезпечення того, щоб інформація потрапила до учня. До речі, батьківське спонукання дитини до активності може спрацювати якраз-таки навпаки.

Якщо батьків дуже тривожить питання активності їхньої дитини на уроці, то про це слід поговорити з учителем. І це прохання не повинно мати вигляд вимоги до викладача, не треба сваритися з ним. Вважаю, що організовувати комунікацію має дорослий.

Вимкнута камера під час онлайн-уроку

Одне з питань, які інколи ставлять батьки, – чому дитина під час онлайн-уроку вимикає камеру на гаджеті, «ховається». Пояснень тут кілька: наприклад, дитина може занадто прискіпливо ставитися до власної зовнішності. Часто учень може бути зайнятий чимось стороннім, але це не означає, що він не чує, що йому розповідають. До слова, до такого частіше схильні підлітки, учні молодшої школи спокійно до цього ставляться.

Батькам слід поговорити з дитиною щодо роботи камери, з’ясувати, у чому причина відмови її вмикати. Чи слід наполягати на її роботі? З одного боку, вчителеві зручніше викладати матеріал, коли він бачить очі дітей і відчуває певний фідбек, і якщо якихось вагомих причин відмови вмикати камеру немає, можна це запровадити як правило для дитини. З іншого боку, індивідуальний підхід у цьому питанні теж потрібен. Скажімо, якщо йдеться про дитину з аутичним спектром, яка просить вимкнути камеру – слід піти назустріч. Правила, яких слід дотримуватися безумовно усім, мають торкатися лише безпеки. І отут зауважу: коли вчитель під час дистанційного уроку не бачить учня, він не може бути впевнений, що з дитиною усе гаразд. Тому викладача може попросити ввімкнути камеру на хвилинку, аби переконатися, що з його учнем усе добре.

Психолог: «Зараз спостерігається дуже багато аутоагресії, тобто діти шкодять самим собі»

«Маячки» для вчителя і батьків

Учитель має звернути увагу на певні маркери поведінки дитини, які свідчать про те, що її батькам було б варто звернутися до спеціаліста. Зокрема:

1. Завмирання. Коли дитина ніби «відключається» і не функціонує. Вчитель ставить їй якесь просте питання, а дитина ніби відсутня. Це може означати, що вона охоплена якимись думками, переживаннями.
2. Дитина робить якісь незвичні речі. Скажімо, виявляє сильну агресію чи постійно бігає до туалету (вчитель не має це забороняти, але повідомити батьків зобов’язаний), якісь тікові розлади – коли дитина скубає волосся, гризе нігті, мигає очима (вдома це може не проявлятися). Дитині про це вчитель говорити не повинен.

Зауважу: вчитель не повинен казати дитині, а тим більше привселюдно, про те, що їй треба звернутися до психолога. Таке слід сказати тільки батькам, і лише вони ухвалять рішення щодо звернення до спеціаліста.

Нині існує думка, що через війну до психолога потрібно йти усім, у першу чергу – дітям. Я у цьому вбачаю якусь зверхність і навіть снобізм. Це не так. Інколи батьки приводять до мене дітей без якогось запиту, а просто з’ясувати, чи є проблема. І часто проблем немає, діти чудово справляються самі. Так, якщо є якісь сумніви, можна звернутися, щось підкорегувати – і жити далі.

 Поради для батьків під час каратнину 

• Розмова про COVID-19

• Наодинці з дитиною

• Упорядкування 

• Позитивний підхід 

• Погана поведінка 

• Спокій і подолання стресу

 

 

 На замітку батькам!

Дифтерія — це гостре інфекційне захворювання, яке передається повітряно-крапельним шляхом. Інкубаційний період хвороби — 3-10 днів. Джерелом інфекції є хвора людина або носій Corynebacterium diphtheriae, яка виділяє токсин.  Токсин блокує синтез білка в клітинах, в результаті чого виникають тяжкі функціональні та структурні зміни, інколи несумісні з життям.

Ускладнення від дифтерії можуть включати:

• блокування дихальних шляхів

• інфекційно-токсичний шок

• пошкодження серцевого м'яза (міокардит)

• ураження нервової системи

• легеневу інфекцію (дихальну недостатність або пневмонію).

При виникненні осередку інфекції контактні особи залежно від їх вакцинального статусу підлягають додатковій імунізації:

• нещеплені особи повинні одержати первинний вакцинальний комплекс (вакцинація та перша ревакцинація)  згідно з віком;

• особи, які підлягають ревакцинації згідно з  календарем у поточному році, повинні негайно отримати чергову ревакцинацію;

• особи, імунізовані згідно з календарем, повинні отримати додаткову дозу АДП або АДП-М залежно від віку, якщо після останнього щеплення проти дифтерії пройшло більше року.

 

 

Батьки успішних і щасливих дітей!

Усі батьки хочуть, щоб їхні сини й доньки були успішними та щасливими. Проте не всі діти є такими. Чи замислювались ви над тим, якими повинні бути самі батьки, щоб виховати дітей такими? Дослідження показують, що є певний набір батьківських якостей, які безпосередньо відповідають за виховання успішних і щасливих дітей. Пропонуємо розглянути ці якості.

1. Такі батьки жертовні

Ці батьки знають, що виховання дітей вимагає певних жертв. Коли вони стоять перед вибором між переглядом улюбленого телешоу й вечірнім читанням малюку, то вибирають останнє, приносячи в жертву задоволення від розважальної програми.

Усі батьки знають: щодня виникає безліч випадків, які вимагають зробити вибір між чимось, що добре для дитини, і тим, що є кращим для них самих. У результаті виявляється, що батьки, які, жертвуючи своїми інтересами, роблять мудрий вибір, мають більше шансів на виховання добре розвиненої, успішної та щасливої дитини із широким кругозором. Це зовсім не означає, що батьки повинні приносити в жертву свої інтереси постійно. Ні. Вони повинні знайти розумний баланс між діяльністю в інтересах дітей і діяльністю, яка їм необхідна для підтримки власних інтересів.

2. У таких батьків немає залежності від ґаджетів і технологій

Батькам, які захоплюються телебаченням або своїми телефонами та планшетами, рідко вдається виховати успішних і щасливих дітей. Численні дослідження показують, що батьки, залежні від ґаджетів, виховують дітей, які потрапляють у залежність від технологій і новомодних пристроїв буквально з раннього віку. Діти, які з дитинства захоплюються спілкуванням у чатах або веб-серфінгом, мають труднощі уваги та успішністю у школі.

3. Такі батьки забезпечують дітям здорове харчування

Дітям, які ростуть на «дієті» з фастфудів, навряд чи вдасться уникнути проблем зі здоров'ям. Батьки щасливих і успішних дітей стежать за тим, щоб вони харчувалися корисною та смачною їжею. Діти, які ростуть у таких сім'ях, більш здорові як фізично, так і інтелектуально, краще справляються як з академічними, так і з неакадемічними завданнями.

4. Такі батьки багато читають

Батьки, які звикли читати, виховують дітей, які також люблять читання. Такі батьки читають своїм дітям з раннього віку. Вони також забезпечують достатню кількість книг, які могли б зацікавити їхню дитину. У таких сім’ях читання є одним із пріоритетів.

5.Такі батьки залучають дітей до виконання домашніх справ

Діти, які звикли виконувати свої домашні обов'язки, стають успішними працівниками, яким легко співпрацювати зі своїми колегами, а також більш чуйними людьми, оскільки не з чуток знають, що таке труднощі, і можуть самостійно справлятися з поставленими завданнями. Діти, які виконують домашні обов’язки, не чекаючи ніякої нагороди, виростають відповідальними людьми, готовими наполегливо працювати. Їхні батьки знають, що любов і повага до праці починаються вдома. Ці діти не мають няньок, які вислуховують і задовольняють їхні забаганки та примхи. Вони живуть у реальному світі з раннього дитинства – у тому світі, з яким вони близько зіштовхнуться в дорослому житті.

6. Такі батьки прищеплюють дітям соціальні навички

Звичка казати «Будь ласка» і «Дякую», терпляче чекати своєї черги, контролювати свій гнів, бути ввічливими, корисними для інших, не кажучи вже про табу на грубі та лайливі слова, – усе це соціальні навички, які треба прищеплювати вже в ранньому дитячому віці й використовувати для цього кожну зручну можливість. Учені виявили істотну кореляцію між наявністю соціальних навичоку вихованців дитсадків та їхніми подальшими успіхами в дорослому житті через два десятиліття.

7. Такі батьки щасливі один з одним

Батьки, які живуть щасливо один з одним, створюють сім'ю без стресів, яка сприяє оптимальному розвитку й вихованню дітей. Їх діти позбавлені травм розлучення, а також болю, що виникає внаслідок присутності при домашніх конфліктах. Учені довели, що для дітей краще виховуватись у неповних сім'ях, вільних від конфліктів, ніж у сім'ях з двома батьками, які конфліктують один з одним.

8. Такі батьки часто кажуть «Ні»

Батьки, які відповідають дітям «Так» на всі їхні вимоги, надають їм ведмежу послугу. Аби не допустити відхилення запитів дітей, батьки забувають про те, що їм корисніше чути слово «Ні», оскільки воно допомагає виробити характер. Батьки, які кажуть дітям «Ні», готують їх до зустрічі з реальним життям, де вони дуже часто будуть чути слово «Ні» як у стосунках, так і на робочому місці.

Крім уміння приймати негативну відповідь дітям також необхідно навчитися з готовністю сприймати відстрочену винагороду. Здатність приймати відстрочену винагороду – це вміння протистояти спокусі отримати бажане негайно й готовність чекати його стільки, скільки знадобиться. Як правило, пізніша винагорода завжди є більш цінною й вагомою, ніж негайна. Значна кількість досліджень пов'язує здатність до відстрочення винагороди з такими позитивними наслідками, як психологічне та фізичне здоров'я, успіхи в навчанні та ефективне спілкування з однолітками.

9. Такі батьки мають високий освітній і соціально-економічний статус

Учені довели, що рівень освіти й досягнення батьків на момент, коли дитині виповниться вісім років, значно зумовлює її освітні та професійні успіхи через 40 років. Ця закономірність особливо підтверджується в тих сім'ях, де матері мають високий рівень освіти.

10. Такі батьки віддають перевагу зусиллям над бажанням уникнути невдачі

Як діти, так і дорослі вважають, що успіху можна досягти двома способами: або завдяки вродженим здібностям та інтелекту, або завдяки наполегливій праці й докладеним зусиллям. Батьки дітей, які здатні ризикувати заради успіху, схильні вважати, що успіх є наслідком важкої праці. Тому, коли дитині щось не вдається, вони приписують це недостатнім зусиллям і просто закликають її наступного разу постаратися краще. Такі батьки використовують мислення зростання на відміну від фіксованого мислення. Якщо дітям кажуть, що вони успішно впоралися зі шкільними тестами завдяки вродженим здібностям, це означає, що їм нав'язують фіксоване мислення. Якщо їм кажуть, що їм щось удалося завдяки докладеним зусиллям, це допомагає їм використовувати мислення зростання.

Шановні батьки!

Нагадуємо про необхідність дотримання дітьми  наступних правил поведінки під час канікул:

1. Дотримуйся: правил дорожнього руху; правил електробезпеки; правил протипожежної безпеки;  правил поведінки на воді;  правил поведінки з вибухонебезпечними предметами.
2. Не затримуйся на вулиці пізніше 22 години.
3. Категорично забороняється:  контактувати з незнайомими людьми;  ходити по будівництву;  відвідувати водоймища без нагляду дорослих; розпалювати вогнища у лісі; їздити на велосипеді по проізджій частині дороги; вживати тютюн, алкоголь, наркотики; збирати незнайомі гриби та ягоди.
4. Пам’ятай та вмій:  Правила поведінки в лісі.  Вмій користуватися розчином брильянтового зеленого,  йодом, розчином перекису водню, лейкопластиром.  Не розгублюйся під час небезпечної ситуації. Правильно дій підчас пожежі.

Просимо батьків під час канікул особливу увагу приділяти правилам дорожнього руху. Будьте самі прикладом для дітей в будь-яких ситуаціях, особливо тих, які пов’язані із збереженням здоров’я та життя Вашої дитини!

 

Роль родинного виховання у формуванні життєвих цінностей дитини

Від самого народження дитина потрапляє в родину. Люблячі й найрідніші люди оточують її увагою й піклуванням, дають перші в житті уроки. Психологи стверджують: дитина – як чистий аркуш паперу, а якими фарбами буде він зафарбований, залежить тільки від батьків. Дійсно, яке наповнення вкладуть батьки у свою дитину, такою вона й виросте людиною.

Родину можна сміливо вважати природним середовищем соціалізації дитини, від родини вона отримує емоційну і матеріальну підтримку, вчиться берегти і передавати культурні цінності. З перших днів тато і мама повинні готувати її до життя, прививати моральні принципи та ідеали. На жаль, це на завжди так.

У наш непростий час батьки деколи забувають про те, що найперше – це моральний розвиток дитини. У прагненні оточити її матеріальними благами найближчих людей перестає хвилювати моральний аспект піклування. Хоча поспілкуватися з дитиною, поцікавитися, як пройшов день, що її хвилює і що радує, здійснити разом спільну справу – для цього не треба багато часу, але для дитини - це найважливіший вияв уваги, і вона вже знає, що її люблять і розуміють, нею цікавляться.

Часто батьки скаржаться, що діти вимагають певних матеріальних цінностей (гарного одягу, дорогого телефону), та вони не розуміють, що таким чином дитина просто намагається отримати увагу з їх боку до себе і свого життя. Особливо це актуально у підлітковому віці, коли у дітей загострюється почуття самотності.

Звісно, ефективність виховання в родині залежить від того, наскільки міцний фундамент самої сім’ї , наскільки у ній дружні, міцні й довірливі стосунки. Виховний вплив батьків посилюється, якщо вони цікавляться не тільки успішністю у навчанні, а й позашкільним життям дитини. Іншим важливим чинником виховання свідомого громадянина є трудова діяльність. Дітей варто залучати до спільної трудової діяльності, давати їм посильні трудові доручення. Така спільна діяльність є набагато ефективнішою, ніж словесні повчання.

Часто за зразок ставлять європейське суспільство, де батьки опікуються дітьми тільки до досягнення 18-річчя, а далі відправляють їх у «вільне плавання», але іншою особливістю європейського суспільства є те, що часто самим батькам доводиться доживати віку у притулках для літніх людей.

Шановні батьки, піклуйтеся про своїх дітей! Не соромтеся демонструвати їм свою любов і піклування, і вони віддячать вам такими ж почуттями.

 Заповіді для батьків

 

Якщо Ви будете хоча б раз на тиждень перечитувати список заповідей Марії Монтессорі для батьків, то взаємини з дітьми можуть вийти на абсолютно інший якісний рівень:

1. Дітей вчить те, що їх оточує.
2. Якщо дитину часто критикують – вона вчиться засуджувати.
3. Якщо дитину часто хвалять – вона вчиться оцінювати.
4. Якщо дитині демонструють ворожість – вона вчиться битися.
5. Якщо з дитиною чесні – вона вчиться справедливості.
6. Якщо дитину часто висміюють – вона вчиться бути боязкою.
7. Якщо дитина живе з почуттям безпеки – вона вчиться вірити.
8. Якщо дитину часто ганьблять – вона вчиться відчувати себе винуватою.
9. Якщо дитину часто схвалюють – вона вчиться добре до себе ставитися.
10. Якщо до дитини часто бувають поблажливі – вона вчиться бути терплячою.
11. Якщо дитину часто підбадьорюють – вона набуває впевненість у собі.
12. Якщо дитина живе в атмосфері дружби і відчуває себе необхідною – вона вчиться знаходити в цьому світі любов.
13. Не кажіть погано про дитину – ні при ній, ні без неї.
14. Концентруйтеся на розвитку хорошого в дитині, так що в підсумку поганому не залишатиметься місця.
15. Будьте активні в підготовці середовища. Проявляйте постійну ретельну турботу про неї. Показуйте місце кожного розвивального матеріалу і правильні способи роботи з ним.
16. Будьте готові відгукнутися на заклик дитини, яка потребує вас. Завжди прислухайтесь і відповідайте дитині, яка звертається до вас.
17. Поважайте дитину, яка зробила помилку і зможе зараз або трохи пізніше виправити її, але негайно суворо зупиняйте будь-яке некоректне використання матеріалу і будь-яку дію, що загрожує безпеці самої дитини або інших дітей.
18. Поважайте дитину, що відпочиває або дивиться за роботою інших, або розмірковує про те, що вона зробила або збирається зробити.
19. Допомагайте тим, хто хоче працювати, але поки не може вибрати собі заняття до душі.
20. Будьте неустанними, роз’яснюючи дитині те, чого раніше вона зрозуміти не могла – допомагайте дитині освоювати те, що не було освоєно раніше, долати недосконалість. Робіть це, наповнюючи навколишній світ турботою, стриманістю і тишею, милосердям і любов’ю. Будьте готові допомогти дитині, яка перебуває в пошуку і бути непомітним для тієї дитини, яка вже все знайшла.
21. У поводженні з дитиною завжди дотримуйтеся кращих манер – пропонуйте їй краще, що є у вас самих.

 

10 принципів виховання дітей, рекомендованих Янушем Корчаком

1. Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти або такою, як ти хочеш. Допоможи їй стати не тобою, а собою.
2. Не вимагай від дитини плати за все, що ти для неї зробив. Ти дав їй життя, як вона може віддячити тобі? Вона дасть життя іншій, та – третій, і це незворотний закон подяки.
3. Не зганяй на дитині свої образи, щоб у старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те й зійде.
4. Не стався до її проблем звисока. Життя дане кожному під силу, і будь упевнений – дитині життя важке не менше, аніж тобі, а може бути, і більше, оскільки у неї немає досвіду.
5. Не принижуй!
6. Не забувай, що найважливіші зустрічі людини – це її зустрічі з дітьми. Звертай більше уваги на них – ми ніколи не можемо знати, кого ми зустрічаємо в дитині.
7. Не муч себе, якщо не можеш зробити щось для своєї дитини, просто пам’ятай: для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все можливе.
8. Дитина – це не тиран, який заволодіває всій твоїм життям, не тільки плід від плоті і крові. Це та дорогоцінна чаша, яку Життя дало тобі на зберігання і розвиток в ній творчого вогню. Це розкріпачена любов матері і батька, у яких буде рости не «наша», «своя» дитина, але душа, дана на зберігання.
9. Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужій дитині те, що не хотів би, щоб робили твоїй.
10. Люби свою дитину будь-якою – неталановитою, невдахою, дорослою. Спілкуючись з нею – радій, бо дитина – це свято, яке поки що з тобою.

 

Поради батькам  "Щоб домашні завдання не стали тягарем..."

• З перших днів привчайте дитину виконувати домашні завдання в один і той же час. Це має бути не надто пізно ввечері, але після відпочинку. Пам’ятайте: відпочинок має бути активним, а не таким, що виснажує і знижує працездатність.
• Поступово розширюйте міру самостійності школяра. Разом організуйте роботу, але сидіти весь час з дитиною не варто. Допоможіть у разі необхідності, а потім перевірте і похваліть. Пам’ятайте: портфель учень складає сам і лише в 1-му класі дорослі допомагають це робити йому!
• У разі небажання сідати за уроки, з’ясуйте причину протесту. Важливо зрозуміти, ця неприязнь до всіх уроків, чи до конкретних предметів. Спробуйте поговорити відверто, «по душам»; розкажіть про свої шкільні проблеми і дайте зрозуміти, що не все виходить одразу, до успіху треба докласти зусиль.
• Під час виконання домашніх завдань дозволяйте невеличкі перерви по 5-10 хвилин: встати з-за столу, розім’ятись, випити соку чи води, зробити зарядку для очей.
• Не робіть уроки за дитину! Це невірно. Так школяр ніколи не навчиться самостійності та відповідальності.
• Якщо вашій дитині щось важко дається, то у вихідний день виділіть час і спокійно, без поспіху позаймайтесь додатково. Так ваша дитина почуватиметься впевненіше, а отже спокійніше.Не поспішайте з репетиторством! Це доцільно робити у тому випадку, коли труднощі з конкретного предмету не під силу вирішити дитині самостійно, а ви не в змозі забезпечити такий рівень знань, щоб надолужити відставання. Але не забувайте про перевантаження: здоров’я та відновлення сил під час відпочинку набагато важливіші!
• Будьте терплячі. Спільні зусилля, доброзичливість, віра в результат і терпіння обов’язково дадуть результат!

 

Для батьків, дитина яких стала першокласником

Щаслива і успішна дитина – першочергова мета НУШ, яка реалізується через співпрацю батьків, вчителів та адміністрації закладу.

Вступ дитини до школи – це новий етап її дорослішання. А зміна місця, форми і методів взаємодії вимагають від малюка великих зусиль для того, щоб звикнути до нових умов, прийняти правила іншого осередку спілкування і зайняти певне місце в учнівському колективі. Це надзвичайно велике навантаження на організм першокласника, справитись з яким самостійно дитині не під силу. Тому ми, дорослі, маємо бути поруч, супроводжувати і допомагати швидше звикнути до нових умов. Адже від позиції значимих для дитини дорослих залежить все подальше її шкільне життя: відношення до навчання, прагнення долати труднощі і здобувати перемоги, розширення міри самостійності і впевненість в собі.

Тому, якщо Ви хочете дійсно бачити свою дитину щасливою та усміхненою, прийміть і підтримуйте прості правила повсякденного життя першокласника:

• Формуйте позитивне ставлення дитини до школи і вчителів, але водночас будьте чесними. Не варто ідеалізувати школу, говорячи, що там буде безмежно весело, цікаво, захоплююче. Слід говорити правду про можливі труднощі, про необхідність слухати вчителя, виконувати інструкції, які інколи не подобаються. Але наголосіть на тому, що все буде добре, що вона впорається і зможе знайти те, що їй по душі. Також, що знайде друзів і отримає нові знання.

• Перший вчитель повинен бути авторитетом для дітей. Діти в такому віці все ще дуже залежні від батьківської думки. Вони формують відношення, складають своє враження про щось нове на основі висловлювань і ставлення батьків. Тому, якщо ви хочете, щоб вчитель став авторитетом для вашого першокласника, ніколи не говоріть поганого про нього при дитині. Це сприятиме гарній поведінці дитини в школі і підсилить мотивацію до навчання.

• Уникайте додаткових стресів і навантажень. Початок навчання у школі – це серйозне навантаження для 6-7-річних дітей, яке потребує повноцінного відпочинку після занять. Тому заняття спортом, музикою, відвідування іншої секції чи гуртка краще розпочинати завчасно до вступу у школу, або ж після того, як дитина адаптується до навчального закладу.

• Слідкуйте за режимом дня і повноцінним харчуванням. Стабільний розпорядок дня допоможе дитині швидше адаптуватися до нових умов. Інколи не зайвим буде і денний сон. А у раціоні харчування повинні бути білки, молочні продукти, вершкове і рослинне масло, свіжі овочі і фрукти, соки.

• Будьте особливо уважними до почуттів дитини в перші місяці навчання. Слухайте, говоріть про школу, події, почуття. Намагайтеся разом знаходити шляхи вирішення труднощів, розповідайте про себе в шкільні роки і про те, як ви долали перешкоди. Будьте особливо терплячими і чуйними, щоб дитина відчувала спокій і підтримку вдома. Пам’ятайте, спільні зусилля, доброзичливість і терпіння обов’язково дадуть результат!

Повернутись назад